Participants in a pro-Ukrainian demonstration under the slogan ‘Don’t Be Indifferent’ opposing xenophobic attacks on Ukrainians gather at Szczepanski Square in Krakow, Poland, on Aug. 9, 2026.
Учасники проукраїнської демонстрації під гаслом «Не будь байдужим», яка виступає проти ксенофобських нападів на українців, збираються на площі Щепанські в Кракові, Польща, 9 серпня 2026 року.
***
Igor: “Unfortunately, the war continues. I think that even the news in the West does not show the real horror of what is happening here.”
Ігор: «На жаль, війна триває. Думаю, що навіть новини на Заході не показують справжній жах того, що тут відбувається.»
Introduction – Вступ
***
The Featured Photo and news line below it is an example of grassroots support for the plight of Ukrainian refugees in other European countries.
Фотографія тижня та стрічка новин під нею є прикладом підтримки на місцях у зв’язку з труднощами українських біженців в інших європейських країнах.
***
On August 4, in the afternoon, I sent a message to my friends in Ukraine, telling them that I was praying for them because I had been following the news about the intensified missile and drone strikes on Kyiv and Ukraine as a whole. I also asked them to pray for us here for the problems facing us in the US.
4 серпня вдень я надіслав повідомлення своїм друзям в Україні, сказавши їм, що молюся за них, бо стежу за новинами про посилені ракетні та безпілотні удари по Києву та по всій Україні. Я також попросив їх помолитися за нас тут, за проблеми, з якими ми стикаємося в США.
The next day on August 5, late in the PM, I posted about the devastation daily and nightly descending upon Ukraine. After I posted, the next morning I realized I had received an email response late on August 4 from Igor which I have now placed just below.
Наступного дня, 5 серпня, пізно ввечері, я написав про руйнування, що щодня і щодня охоплюють Україну. Після того як я опублікував пост, наступного ранку я зрозумів, що отримав відповідь на електронну пошту ще пізно 4 серпня від Ігоря, яку я тепер розмістив трохи нижче.
***
From: Igor
To: Chris Orozco
Aug 4, 2026, 11:28 PM – 4 серпня 2026, 23:28
Dear brother Chris,
Дорогий брате Кріс,
I was sincerely glad to receive your letter and to hear about your prayers. My family is fine.
Я щиро радий був отримати твій лист та дізнатися про твої молитви. Моя родина в порядку.
Unfortunately, the war continues. I think that even the news in the West does not show the real horror of what is happening here. Throughout the entire war, this has been the most terrible time because far more civilians have started to die. Our enemy is raging because his plans are collapsing, and he is trying to take revenge on people who have done him no harm and who have been suffering from his aggression for almost five years already. I know that many innocent people in Russia are also suffering.
На жаль, війна триває. Я думаю, що навіть новини на Заході не показують справжній жах того, що тут відбувається. Весь цей час війни це був найстрашніший період, бо загинуло набагато більше цивільних. Наш ворог лютує, бо його плани руйнуються, і він намагається помститися людям, які йому зовсім не нашкодили і які страждають від його агресії вже майже п’ять років. Я знаю, що багато невинних людей у Росії теж страждають.
I am praying for you; may the Lord keep us all by His grace!
Я молюся за тебе; нехай Господь зберігає нас усіх Своєю ласкою!
I will prepare a selection of photos and send them to you in a separate letter. Usually Natalia takes the photos; I personally somehow don’t manage to take them, so I will ask her to select some and send them to me, and then I will send them on to you.
Я підготую добірку фотографій і надішлю їх тобі окремим листом. Зазвичай Наталя робить фотографії; я особисто якось не встигаю їх робити, тож я попрошу її відібрати кілька і надіслати мені, а я потім перешлю їх тобі.
Please pass on greetings from us to your wife and to everyone who knows us and prays for us.
Передай, будь ласка, вітання від нас своїй дружині та всім, хто нас знає і молиться за нас.
Thank you once again that you remember us in your heart and in your prayers!
Ще раз дякуємо, що пам’ятаєте про нас у своєму серці та у своїх молитвах!
Grace to you!
Благодать тобі!
Igor
***
Parting Thoughts – Останні думки
In terms of Igor’s words about what is happening in Ukraine, and the physical and mental anguish it is causing within Igor and all Ukrainians, I do not need to add anything, nor am I able to add anything further to his words, as it is he who is experiencing and suffering along with his family through this most deadly period of the war.
Щодо слів Ігоря про те, що відбувається в Україні, та про фізичні й душевні страждання, які це спричиняє Ігорю та всім українцям, мені нічого додати не потрібно і я не можу додати нічого понад його слова, адже саме він переживає й страждає разом зі своєю родиною в цей найсмертоносніший період війни.
However, I can add my thoughts on what I feel about what is happening here within the US, why I continue to write, and why and how I pray for Ukraine.
Однак я можу поділитися своїми думками про те, що я відчуваю з приводу того, що відбувається тут, у США, чому я продовжую писати, а також чому і як я молюся за Україну.
With so much going on with the war in Ukraine, Iran, and Lebanon, and the issues in Israel and the genocide in Gaza, coupled with the chaos and tensions and divisions within the US – all riveting many Americans’ attention away from the plight and needs of Ukraine – I fear sadly that there is a growing tendency among many Americans to just not wanting to think about and deal critically with everything that is increasingly disturbing our “comfortable” lives and our familiar yet fracturing national identity and worldview.
З усім тим, що відбувається через війну в Україні, Ірані та Лівані, проблемами в Ізраїлі та геноцидом у Газі, разом із хаосом, напруженістю та розколами всередині США — все це відволікає багатьох американців від проблем і потреб України — я, на превеликий жаль, боюся, що серед багатьох американців зростає тенденція просто не хотіти думати і критично розбиратися з усім тим, що дедалі більше порушує наше «зручне» життя та нашу знайому, але розколювану національну ідентичність і світогляд.
So, the main reason I write about Ukraine is to inform my readership – not huge but increasing – about what is truly happening in Ukraine at the basic human level through my Ukrainian posts. These posts present the situations and stories of real people – and persons my readers have gotten to know over the years – like in a TV series – whose daily lives, and the lives of those they are connected to and love and care for and worry about, are affected and at times interrupted, limited and/or defined by the war and the missile and drone strikes. I write to bring the realities of the war against Ukraine before my readership with the simple goal that they do not forget or just stop thinking and thus caring about Ukraine and the Ukrainian people.
Отже, головна причина, чому я пишу про Україну, полягає в тому, щоб інформувати мою аудиторію — не велику, але що зростає — про те, що справді відбувається в Україні на базовому людському рівні через мої українські пости. У цих постах я показую ситуації та історії реальних людей — і людей, які стали знайомими моїм читачам протягом років — як у серіалі, — чиє повсякденне життя та життя тих, з ким вони пов’язані, кого люблять, піклуються про них і хвилюються, впливає і часом переривається, обмежується або визначається війною та ракетними і дроновими ударами. Я пишу, щоб показати реалії війни проти України моїм читачам із простим бажанням, щоб вони не забували і не переставали думати, а значить — піклуватися про Україну та український народ.
And a greater and even more overarching issue that burdens me most is that many here do not respond, or act, or even seem to care about the increasing burdens placed on others not of themselves, such as the immigrants among us, the Haitians being the latest harshly targeted.
І ще більшою й загальною проблемою, яка мене найбільше обтяжує, є те, що багато хто тут не реагує, не діє і навіть здається, що їм байдуже до зростаючого тягаря, який лягає на інших, не на себе, таких як іммігранти серед нас, останніми жорстоко об’єктами атак стали гаїтяни.
There also does not seem a concern about what happens to the biblically least among us, such as the many children of our nation whose parents are being denied affordable medical coverage, or children from poorer families who are being denied quality early education, and even school lunch programs – known necessities for an enriched early childhood education which helps sets a child’s trajectory for a more successful overall school learning experience, an essential asset for life.
Також, здається, немає занепокоєння щодо того, що відбувається з тими, кого Біблія вважає найменшими серед нас, такими як багато дітей нашої країни, батькам яких відмовляють у доступному медичному страхуванні, або діти з бідніших сімей, яким відмовляють у якісній ранній освіті, а також навіть у шкільних обідах — необхідні речі для збагаченої ранньої освіти, які допомагають визначити траєкторію дитини для більш успішного навчання загалом, що є важливим активом для життя.
The truly sad part is that many people only awaken to issues when they are personally touched such as with rising gas and food prices – which the poor and disadvantaged have already struggled with for months, and not always successfully – but many once aware of issues, then just consider their own problem without extending thought and concern and action to others.
Справді сумно те, що багато людей починають звертати увагу на проблеми тільки тоді, коли вони торкаються їх особисто, наприклад, зростання цін на газ і продукти — з чим бідні та незахищені вже борються місяцями, і не завжди успішно — а багато хто, усвідомивши проблему, думає лише про свої власні проблеми, не поширюючи думки, турботу та дії на інших.
These attitudes are not the religious values I grew up within, nor are they the traditional American cultural values I acquired and believed in. These newly entrenched ethical and cultural mores are strange, unjust, and un-American to me, and they have no place within me.
Ці установки не є релігійними цінностями, в яких я виріс, і не є традиційними американськими культурними цінностями, які я засвоїв і в які вірив. Ці нові, закріплені етичні та культурні норми здаються мені дивними, несправедливими та неамериканськими, і вони не мають місця всередині мене.
I have mentioned to a few other Christians that in my prayers, I ask God to count the number of children killed within the duration of the war against Ukraine – I have written specifically of at least three children’s deaths. I was then asked why I ask God to count the number of children killed, God already know this, doesn’t He?
Я згадував кільком іншим християнам, що в своїх молитвах прошу Бога порахувати кількість дітей, вбитих протягом війни проти України – я конкретно писав про щонайменше три смерті дітей. Мене тоді запитали, чому я прошу Бога порахувати кількість убитих дітей, адже Бог і так це знає, чи не так?
And I say yes, God knows, but this is my way of crying out to the Lord against this war. For then I ask the Lord to charge these deaths – considered of no importance or significance within the planned grand logistics of waging a war aimed at the total destruction of Ukraine as a nation, culture, language, and geographic entity – upon those responsible and involved in initiating, sustaining, supporting, and lengthening the war through policies and actions or inactions designed with evil intent, arrogance, and empty self-glorification, for political and/or financial gain.
І я кажу так, Боже знаєш, але це мій спосіб звернутися до Господа щодо цієї війни. Бо тоді я прошу Господа покласти ці смерті – які вважаються неважливими чи незначними в межах запланованої великої логістики ведення війни, спрямованої на повне знищення України як нації, культури, мови та географічної сутності – на тих, хто відповідальний і причетний до початку, підтримки, сприяння та продовження війни через політики та дії чи бездіяльність, сплановані з злочинним наміром, зарозумілістю та порожньою самопіарною метою, заради політичної та/або фінансової вигоди.
And these leaders, possessed by an insatiable grasping for power and gold, cultivate and harbor a godless heart and mind full of hate and violence, and considering no one else significant, only worship themselves, at times blasphemously promoting and portraying themselves as specially appointed by God or even equal to God, if not the same.
Ці люди, охоплені ненаситною жадобою влади та золота, культивують і несуть у серці та розумі безбожність, сповнені ненависті та насильства, не думаючи ні про кого, крім себе, інколи богохульно просуваючи і показуючи себе як спеціально обраних Богом або навіть рівних Богові, якщо не тих самих.
My prayer is a cry and a call for judgment – I know this – but it is also a cry for mercy, as perhaps some will publicly respond to God’s mercy and grace and turn from continuing to inflict the hellish evil of this war upon Ukraine and seek God. For judgement is already upon them.
Моя молитва — це крик і заклик до суду — я це знаю — але це також крик про милосердя, бо можливо дехто публічно відгукнеться на милосердя і благодать Бога і відвернеться від продовження заподіяння пекельного зла цієї війни Україні та звернеться до Бога. Бо суд вже над ними.
***
Resource Section – Розділ ресурсів
***
To View all Posts in the Moments of Seeing & Occasional Pieces, Please Use the Link Below.
Щоб переглянути всі пости в розділі «Моменти бачення та випадкові записи», скористайтеся посиланням нижче.
Moments of Seeing & Occasional Pieces – Writing In The Shade Of Trees
***
To View all Posts on Ukraine – Friends, the War, & Hope, Please Use the Link Below
Щоб переглянути всі дописи про України – Друзі, Війну та Надію, будь ласка, використовуйте посилання нижче
Ukraine — Friends, the War, & Hope – Writing In The Shade Of Trees
***
Dear brother- Thank you for sharing the ache in your heart that cries out against cruelty and injustice that kills God’s beloved individuals and harms those who yearn for basic needs met.
May we continue to cry out for mercy to God and may the Spirit provide mercy in a myriad of ways with Presence, provision, sustaining, and breaking the power of cruel leaders. May it be so.