***
I Saw that Same Golden Sunlight Again Illuminating the Table Just About a Week Ago. & That for Me, the Rhythms and Certainty of Equinoxes and Solstices, of the Sun Rising and Setting – and the Calm Beauty of the Sunlight Each Morning Spreading Over the Hills North of Us – Are Comforting and Assuring.
Я бачив той самий золотий сонячний промінь, який знову освітлював стіл приблизно тиждень тому. І для мене ритми та впевненість рівнодень і сонцестоянь, сходу і заходу сонця – а також спокійна краса сонячного світла кожного ранку, що розтікається по пагорбах на північ від нас – заспокоюють і внушають упевненість.
***
Every year, a few weeks before the summer equinox, sunlight begins to stream through our east facing kitchen window, flooding with brilliant early morning golden light, the kitchen table where Maxim and Igor, when visiting from Ukraine, would sit with their hot morning coffee.
Що року за кілька тижнів до літнього сонцестояння сонячне світло починає проникати через наше вікно кухні, що виходить на схід, заливаючи яскравим ранковим золотим світлом кухонний стіл, за яким Максим і Ігор, коли приїжджали з України, сиділи зі своєю гарячою ранковою кавою.
I saw that same golden sunlight again illuminating the table just about a week ago. And when I saw the sunlight, I slowly realized that in the increasingly uncertain, chaotic, and evil times which surround us – and in which we live more deeply each day – that, for me, the rhythms and certainty of equinoxes and solstices, of the sun rising and setting – and the calm beauty of the sunlight each morning spreading over the hills to the north of us – are comforting and assuring, deeply reminding me of God’s constant loving hand in the particulars of my daily life, and in the flow of history and time.
Я бачив той самий золотий сонячний промінь, що освітлював стіл, приблизно тиждень тому. І коли я побачив цей промінь сонця, я поступово усвідомив, що в ці дедалі невпевненіші, хаотичні та злі часи, що нас оточують – і в яких ми живемо все глибше з кожним днем – для мене ритми та певність рівнодення та сонцестояння, сходу та заходу сонця, а також спокійна краса сонячного світла щоранку, що розливається по пагорбах на північ від нас, є заспокійливими та впевнюючими, глибоко нагадуючи мені про постійну люблячу руку Бога в деталях мого щоденного життя та в плині історії та часу.
And within this current flow of history, it has been more than five weeks since I have heard from Maxim and Alena or from Igor and Natalia in Ukraine. Under the “normal” conditions of the Russian murderous and destructive assault against Ukraine, this would not be overly alarming or of tremendously urgent concern, as from my wife’s Facebook connections, she would most likely hear something if anything had happened to any of them. But there is no longer any semblance of “normal” wartime, not now with the relentless pounding of Ukrainian energy infrastructure and civilian targets – apartments, buses and trains, hospitals and schools, and etc. everything.
І в межах цього поточного потоку історії минуло понад п’ять тижнів з того часу, як я чув щось від Максима та Олени або від Ігоря та Наталії в Україні. За «звичайних» умов російського вбивчого та руйнівного наступу проти України це не було б надмірно тривожним або надзвичайно терміновим питанням, оскільки через Facebook-зв’язки моєї дружини вона, ймовірно, почула б щось, якби щось сталося з будь-ким із них. Але зараз більше немає жодного натяку на «звичайний» воєнний стан, не зараз, коли триває безперервна потужна атака на українську енергетичну інфраструктуру та цивільні об’єкти – квартири, автобуси та поїзди, лікарні та школи, тощо, усе.
And now, further adding to the international chaos and uncertainty, is the recent US initiated war against Iran, for which no coherent or consistent rational has yet to be articulated by the US government, a war which is diverting attention from the plight of the Ukrainians, and threatening to further erode financial and military support for their war of survival.
А зараз, ще додавши до міжнародного хаосу та невизначеності, йде недавня війна США проти Ірану, для якої урядом США ще не було сформульовано жодного послідовного або сталісного раціонального пояснення, війна, яка відволікає увагу від скрутного становища українців і загрожує подальшим скороченням фінансової та військової підтримки їхньої війни за виживання.
And the expanding war sparked by the attack upon Iran, almost immediately created a still unfolding world-wide energy crisis whose global economic effects are truly unknown and unpredictable but frightening to many.
І розширена війна, спровокована нападом на Іран, майже одразу створила ще невпорядковану всесвітню енергетичну кризу, наслідки якої для світової економіки справді невідомі та непередбачувані, але лякають багатьох.
Now with this US initiated war, there is nothing predictable, except more death, an ever-widening circle of war violence and destruction, and spreading economic distress which will affect most directly and heavily – as always – the poorest of nations, and the poorest and most needy among us globally, including also many here in the US among our own multiple marginalized people groups.
Тепер із цією війною, започаткованою США, немає нічого передбачуваного, окрім більшої кількості смерті, все ширшого кола воєнного насильства та руйнувань, а також поширення економічних труднощів, які найбільш безпосередньо та тяжко вплинуть – як завжди – на найбідніші країни та найубогіших і найбільш потребуючих серед нас у світі, включаючи також багатьох тут, у США, серед наших численних маргіналізованих груп населення.
Now what is still normal is the uneven and ambivalent attitude and policies of our president’s approach towards Ukraine and their resistance and struggle against the Russian aggression. Except now, because of the ill-planned and flawed war with Iran, this always iffy and very contingent commitment has degraded into one of outright military abandonment and economic disinterest in the territorial integrity of Ukraine and in the lives of all Ukrainians.
Зараз нормальним залишається нерівне та амбівалентне ставлення і політика нашого президента щодо України та їхнього опору і боротьби проти російської агресії. Однак тепер, через недбало сплановану та неперспективну війну з Іраном, ця завжди сумнівна та дуже умовна прихильність перетворилася на відверте військове покинення і економічну байдужість до територіальної цілісності України та до життя всіх українців.
And this US presidential disregard of Ukraine, first of all, is deeply rooted in and exposes his long-held hope for personal financial gain with an end of war strategy totally centered upon accommodating all Russian demands with their repeatedly stated and overt war goal of the extinction of Ukraine as an internationally recognized independent nation and people.
І це нехтування США інтересами України з боку президента, перш за все, глибоко вкорінене і виявляє його давню надію на особисту фінансову вигоду через стратегію завершення війни, повністю зосереджену на задоволенні всіх вимог Росії з її неодноразово заявленою та відкритою воєнною метою знищення України як міжнародно визнаної незалежної нації та народу.
Then secondly, this greed for financial gain exposes his total disregard and disdain for the Ukrainians and the territorial integrity of their nation and the survival of the Ukrainians as a distinct people with their own culture, language, and traditions, lived in an enduring and prosperous unique national life of their own choosing, as a free and independent nation and people.
Потім, по-друге, ця жадоба до фінансової вигоди виявляє його повне нехтування та зневагу до українців, територіальної цілісності їхньої нації та виживання українців як окремого народу зі своєю власною культурою, мовою та традиціями, який живе у сталому та процвітаючому унікальному національному житті за власним вибором, як вільна та незалежна нація і народ.
And among those sharing in this national hope for survival – and suffering and praying for the country in which they were born and love – are my close friends, Maxim and Alena, and Igor and Natalia, and their families, and my other friends and their families, and their church members and neighbors. And when I see before me this war and their suffering, I always remember that Ukraine did not initiate or cause this war.
І серед тих, хто поділяє цю національну надію на виживання — і страждає та молиться за країну, в якій вони народилися та яку люблять — є мої близькі друзі Максим і Алена, та Ігор і Наталія, і їхні родини, а також мої інші друзі та їхні родини, і члени їхньої церкви та сусіди. І коли я бачу перед собою цю війну та їхні страждання, я завжди пам’ятаю, що Україна не розпочинала і не спричинила цю війну.
For when I saw the brilliant golden sunlight flooding the area of our kitchen table, what in time I saw, as I wrote this blog – without hearing from my friends for more than five weeks – was the plight of a nation, of a people, and of my friends who I love and whose voice I do not hear and miss.
Бо коли я побачив яскраве золотисте сонячне світло, що заповнювало простір нашого кухонного столу, те, що я згодом побачив, коли писав цей блог — не отримавши звісток від моїх друзів більше п’яти тижнів — було трагічним станом нації, народу та моїх друзів, яких я люблю і голосу яких я не чую і сумую за ними.
So, I write and pray because I want to continue doing what I can, for as long as I can. I have no other choice or desire, for God made me a writer and put the two great commandments – loving God with all of my being, and my neighbor as if they were myself – deep into my heart – which is the light by which my soul views the world and activates my heart and mind.
Отже, я пишу і молюся, тому що хочу продовжувати робити те, що можу, стільки, скільки можу. У мене немає іншого вибору чи бажання, бо Бог зробив мене письменником і вклонив два великі заповіді — любити Бога всім своїм єством і свого ближнього, наче самого себе, — глибоко в моє серце, яке є тим світлом, яким моя душа сприймає світ і яке активує моє серце та розум.
***
Resource Section – Розділ ресурсів
LINKS TO SPECIFIC INTERNAL SUBCATEGORIES IN WEBSITE – ПОСИЛАННЯ НА КОНКРЕТНІ ВНУТРІШНІ ПІДКАТЕГОРІЇ НА САЙТІ
To View all Postings on Ukraine – Friends, the War, & Hope, Please Use the Link Below
Щоб переглянути всі дописи про України – Друзі, Війну та Надію, будь ласка, використовуйте посилання нижче
Ukraine — Friends, the War, & Hope – Writing In The Shade Of Trees
***

Thanks for remembering your friends and all the heroic Ukrainian people, Chris. I’ve learned a lot from the reports you’ve sent over the years. I know they’re going through an especially awful winter. May spring arrive there soon! I’m afraid it’s hard to see a quick end to the war.